В розлогах широких прадавніх гір.
Височіє твердиня-жертовний камінь.
Це вдягла свій священний убір
Оселя могучих карпатських титанів.
Це плем"я означене сильною вірою.
Ділами й звитягою славне було.
По першому зову,за честь і свободу
У битви за звуком трембіти ішло.
У гір набираючись сили і міці.
Розійшлись підкоряти далекі світи.
Любов їх завжди загартована криця.
А вчинки - небес джерело,заповіт доброти.
Як прощався володар з життям і братами.
Він з небесного світу голоси передав.
Щоб всі праведно жили і голів не рубали.
Свого племені славу крізь віки пронесли.
Можливо і зараз,просто з книги правіку.
Дідо-велетень сивий,десь глибоко в горі.
Заповіти на долю,на славу велику.
Вичитує тихо,щоб жили ми в добрі.
04.03 2013.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405735
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2013
автор: VodolazМінько