Це вже не схоже на дружбу. Хвилі цього океану
Навіть у штилі руйнують всі замки з піску.
Тебе не врятує наявність ніякого плану
Тебе не врятує холодний залізний мур.
Цей непомітний метелик, ця величезна лавина.
Наслідки знають усі, крім дійових осіб.
Те, чого ти боїшся, завжди заходить у спину.
Минаючи мозок, серця торкається ніж.
Я в невагомості, покинутий напризволяще,
Мені тут холодно (і не тому що ніч).
Куди б я не рухався – точно не буде краще,
Провалля з обох боків. Треба лишатися між.
P.S. Придумане тобою завтра приходить іншим, чужим.
10.01.13.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405575
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 02.03.2013
автор: Олександр Ткачинський