Його чомусь всі дивним називали.
Маленьким був-то жив він в дитбудинку.
Коли матусі інших цілували,
Коли молились за свою дитинку-
Його матуся тільки випивала.
А він всміхався,коли її бачив.
До серденька його не притуляла,
А він за нелюбов її пробачив.
Він в інституті краще за всіх вчився.
Міг працювати в тому ж інституті.
Та тільки в дитбудинку залишився,
Щоби сиріт до себе пригорнути.
Усі дівчата в нього закохались,
Бо такий красень і такий хороший.
Поміж собою все переглядались,
Бо руки він у сироти лиш просить.
Ніхто його не розуміє в світі,
Вона німа, а він її кохає.
Ну як таке кохання розуміти?
Про нього мріють,він це добре знає.
Його чомусь всі дивним називали,
Та він ходив до церкви і молився.
І на весіллі сироти гуляли,
А він ще й на німій та й оженився.
І народилася у них дитина,
І вони трьох іще усиновили.
Коли була у них вільна хвилина-
До церкви разом всі вони ходили.
Коли помер-то Ангел за душою
Його прийшов,щоби забрать на небо.
-А що би ти забрав,скажи з собою?
-Та в мене є усе,що мені треба.
-Чи ти жалієш,що так жив на світі?
Щоб ти змінив,якби зміг повернутись?
-Я хочу,щоб щасливі були діти.
Щоб зміг я до коханої торкнутись.
І Ангел відлетів на небо знову,
Приніс йому два крила і шепоче:
-Ти тільки не кажи тепер нікому.
У тебе буде те,що тепер хочеш.
Ти будеш тепер Ангелом,ти знаєш?
Лише одне забудеш за хвилину:
Хто ти і звідки, і чому літаєш,
Не будеш пам"ятать свою родину.
Але ти зможеш їм допомагати,
Якщо ти будеш Ангелом на світі.
І будуть тебе інші так чекати:
Дорослі,старі,навіть малі діти.
Літав по світу Ангел невідомий,
Допомагав сиріткам щохвилини.
Лише не повертався він додому,
Бо дім-це просто серце сиротини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405543
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.03.2013
автор: Відочка Вансель