Ти так з’явилась, наче зірка рання,
У чорнім небі залишила слід,
Обплутала небаченим коханням,
Влетіла в груди, мов метеорит…
З далекого сузір’я Оріону,
Летіла наче в прірву без страху,
Із відблиском свяченої ікони,
Збирала зорі в себе на шляху.
І так мені тоді запала в душу,
Що і понині у полоні я,
З тобою пережити все я мушу,
Ти моя доля і любов моя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405529
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.03.2013
автор: Віталій Назарук