Сучасні слова для мене ефемери,
А вчинки тепер - суцільні химери.
Сьогодні всі і все загальна апатія.
Із вчорашніх почуттів сміятися -
То звична і буденна справа.
Пече мене брехні навколишньої
лава.
Душа горить і просить доброти.
У двадцять першому столітті
віднайти
Її - ніяк аж не змигнути оком.
Шукати треба вміло, крок за
кроком.
Не зупинятись, звертаючи на
манівці.
І нести тільки чесність у своїй душі,
У серці ніким ще не забуту віру
І не зважати, що вона уся вже в
дірах
Від стріл щораз нових розчарувань.
Ох, скільки в ній нездійснених
бажань.
Забудь. Іди. Дивися гордо в небо,
Нехай паде хоч дощ, хоч сніг на
тебе,
Нехай і валить з ніг чужа гроза,
А ти вставай із криком "Я жива!",
Із скронь ненависті болото витирай
І крила порвані вітрами зашивай
Любові вічної прозорими нитками.
Любов... Лише вона завжди із нами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405417
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.03.2013
автор: Ірина Гарасим`юк