Я не вмію до тебе звикати

Я  не  вмію  до  тебе  звикати,
Я  не  вмію  звикати  до  сонця.
Я  лиш  хочу  тебе  обнімати
Так,як  сонце  мене  крізь  віконце.
Я  не  звикну  повір  до  кохання,
Бо  до  дива  ніяк  не  звикають.
Я  так  хочу,щоб  твої  бажання
Всі  здійснились,бо  Янголи  знають,
Що  завжди  в  них  я  прошу  за  тебе.
Що  люблю  тебе  більше  любові.
Цілим  світом  ти  є  все  для  мене,
І  за  тебе  я  дякую  долі.
Уже  вечір  весняний  тримає
Сім  тюльпанів  з  торбиною  щастя.
І  листи  він  для  мене  виймає,
Що  у  вірші  складать  мені  вдасться.
Я  сто  років  тебе  вже  кохаю,
Та  закохуюсь  знову  і  знову.
Бо  до  тебе  ніяк  не  звикаю,
І  тебе  не  віддам  я  нікому.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405334
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2013
автор: Відочка Вансель