Немає диму без думки вогню.
Ніколи сам не приходить дим.
Оголосивши богам війну,
Виходжу у поле своє один.
Попереду мене – сонце і світ,
Позаду – пожовкла суха трава.
Передаю полум’яний привіт
Туди, де єдина любов жила.
Зібравши сивої мудрості цвіт
З кількох десятків старих помилок,
Я міряю спокоєм небозвід,
Вдихаючи сірий журби пилок.
Хай виросте квітка з моїх грудей
І пломенем хай яскраво цвіте.
Щоб зі своєї скали Прометей
Побачив, що справа його живе.
P.S. Вічна пам'ять тим, хто жив для інших.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405330
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 01.03.2013
автор: Олександр Ткачинський