ХОДЖЕННЯ ПО ВОДІ

сонце  біжить  босяком  по  струмку  –  
ловить  мене  за  руку…
біжімо!..  знизу…  із  глибини
долини  –  
вгору,
до  середи́ни
крутого  схилу  пагорба!..
наздоганяй!..  людино

…  наввипередки!..  –  радіє  верба…
на  сере́дину  пагорба!  
осьде    –  від  кромки  озерця…
вискоком,  по  артерії  звивистій,
хто  прудкіший!...  до  серця  –
до  срібного  джерела!
зо  швидкістю  світла…

зо  швидкістю  зору  мого
у  струмок,
без  меж  і  думок,
щасливо  закохано-го…

…так  нам  утрьох  легко  усе  дається,
так  нам  славно
вольготно  диха-ється,
і  ніхто  із  ритму  весняного  –  не  зіб`ється…

поверхнею  водною
співучою  
первородною  
до  джерела  –
зо  швидкістю  світ-ла,
погляду-зору…

тільки  ще  ми…      –  
а  сонечко  вже  виграє!
переможно  сяє
джмеликами  
золотими  
у  пелюстках  джерела  –  
у  долонях  джерельного  янгола  
срібно-прозорих

на  рухливому  тілі  живої  води
ряхтять  сліпучо  сонце-сліди…
 
поверхнею  грають,
не  потопають…

отакі  секрети  до  решти  прості
диво-ходження  по  воді  -  
без  винятку  всім  доступ-ні:
зібрати,  
знайти  у  собі  стільки  Радості!
коли  ноги  людські,  яко  проме-ні…  
невагомоступні

…бринить  стиха
у  погі́дному  сміху
сяє  душа  струмка,
добропривітна  і  невагомо-легка`,
як  ніби  мамина  з  неба  рука  –
правиця-ластівка…

01.03.2013

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405201
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2013
автор: Валя Савелюк