Багато знала ворогів рідненька Україна,
Багато війн пережила моя ти Батьківщина.
Сюди ходили грабувать з усіх сторон сусіди;
Народ гнобили та вбивали, клятії приблуди.
Століттями таке було, боролись з ворогами,
Козацьке військо зібралось з шаблями й булавами.
Бувало весь народ ставав і брав коли та вили;
Громив маєтки, грабував – залишив лиш могили.
Намішано в нас безліч рас із заходу та сходу;
Хто працював – багато мав, добре жилось народу.
Чому б не жити всім в добрі – робити й добре мати,
Так ні, - ледачі й гультяї не звикли заробляти.
Нарешті спокій в нас настав – Держави з’єднали;
Нема царів нема панів – селянам землю дали.
Керують всім більшовики, Совєти обирали,
Надіялись, що ми ж брати,- старанно працювали.
В колгоспи стали заганять; не хочеш так заставим,
Не думали шо, ті ж брати, до стінки будуть ставить.
Мабудь такого не було у всьому білім світі;
Своїх людей, за їх добро, чимало були вбиті.
Геть забірали все майно, скотину, нерухомість;
Гребли і посівне зерно – забувши Бога й совість.
Людей з дітьми, серед зими, вивозили у поле –
Ті божеволіли, ревли – за що такая доле.
Нема чим діток годувать – ті пухнуть та страждають;
Гризуть кору, жують траву,- невиннії вмирають.
Повимирало більшисть сіл, без пострілів гармати;
В пустії хати завезли чужинців панувати.
Не може бути, скажуть ті, хто нас не поважають,
Так не було, кричать кати – бо совісті не мають.
Та ні, було таке – кати, я маю це сказати;
Бо там були мої брати, сестра та батько й мати.
Померли троє діточок, батьки ледь не померли,
Не сподівались виживать, та Бог не дав щоб вмерли.
Боялись нам про це казать, сказали перед смертю,
Поїхали в їхнє село, вклонитись їх безсмертю.
Таке не можна забувать і гріх всім супостатам;
Якщо забути, то біда пройде й по ващим хатам.
Якщо хто скаже – не було, бо буть цього не може,
Це ворог особистий мій – паркан не допоможе.
12. 03. 12. РОМАНТИК.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405180
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.03.2013
автор: Романтик2012