Золото моє любить збирати фантики
Моїх очей.
Зрадники
Ніколи не знатимуть холоду тихих вод.
Рот
Закриваєш мені своїми промовами.
Мовами наче говориш із інших світів.
Моє золото -
Трохи блискуче,
відполіроване
Власними муками
Й тяжкістю своїх думок.
Я ніколи нікому
не дозволю його кривдити.
Воно моє,
а за нього звір.
Коли жінка закохана,
Байдуже їй на грубість.
Коли жінка закохана,
Вона ладна на все.
Хоч сполохана, але точно не скорена.
Може злякана, тільки з коханих очей.
Моє золото кожного дня посміхається.
Моє золото,
Воно просто моє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405041
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2013
автор: Незрозуміла