Одна сльоза упала на плече,
Коли потоком сльози мусили стікати.
Коли душа від болю мусила згорати,
Вона лиш жевріла і все.
І серце ледь зжалося, хоча мало
Кипіти й битися щоразу все сильніш.
Боліти, наче в нього вп’яли ніж!
А серце зовсім не стогнало…
І погляд був холодний, наче сталь.
Навряд чи це була всього лиш маска.
Зіграти так байдужість дуже важко,
Бо видно справді як болить душа.
Одну хвилину щось здригнулось – все.
І все забудеться, як сон, як та примара,
Хоч і потужна сила справжнього удару!
Одна сльоза упала на плече…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404974
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2013
автор: біла_орхідея