Долі розсипався білий кришталь,
Де танець фламенко з жаринами світла.
Холоду зовні й хвилину не жаль,
Але ж він летить і в середині вітру.
Білий полон, наче вічності шаль
І втрачений час, вже без форми, не схожий
Як догорить цього вітру печаль
Мов щось нереальне, інакше, тривожить.
Істинне, справжнє не сніг заховав,
Та схованка тоне в зимових кордонах.
Десь тут на сцені життєвих вистав
Цей сніг лиш додасть ще води в Ахеронах.
13.02.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404925
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2013
автор: Андрій Гагін