Невловима грань

Останній  день  зими...
Сльозу  з  шибок  поспішно  витер
Холодний  ранок.  Вітер
Колише  голі,  чорні  віти,
Сіріють  плями  снігу  на  землі.

Кінець  зими,  весни  початок-
Між  ними  невловима  грань,
В  якій  і  смуток,  й  радість  сподівань,
І  снів  минулих  безліч  запитань,
Після  яких  лиш  низка  крАпок.

Печаль  зими,  як  лід  на  річці,  скресне  -
Усе  ясніші  будуть  дні.
І  серце  посмішку  свою  весні,
Як  і  раніше  подарує.  І  в  мені
Щось  світле  ніжністю  воскресне.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404921
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 28.02.2013
автор: Радченко