Тихенько лине вітерець
Поміж дерев і над городом,
Хитається соняшник гордо,
Немовби взятий за взірець.
Метелик стелиться внизу
Поміж квітками й бур’янами
І вишня випуска сльозу
Від тої, що на гілці, рани.
Далекий ліс немов застиг
У ролі цінної оправи.
І я це написати встиг
В чеканні звареної кави.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404886
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 28.02.2013
автор: Мірошник Володимир