Зимовий парк,а вже весною пахне.
Столітні сосни зтрушували іній.
Столітній ворон невзначай щось каркне.
У сонячнім всі ніжаться промінні.
І мружу очі з задоволення чи блиску,
Чи від краси,чи з настрою хмільного.
Приємна восмішка котилася по писку.
Так легко на душі було від того.
Старезний парк,Терещенків творіння.
Вінок озер у кризі ще стояв.
Тут закохалось не одне вже покоління.
Їх урочисто парк цей поєднав.
Занедбаний фонтан обручкою котився.
Місточок-гребля гуркотів здаля.
Їм мабуть розквіт з юністю приснився.
І дух помпезності пронісся звідтіля.
Одриставрований маєток пирізнявся,
Своєю велечавою красою.
Він камяною квіткою здавався.
Яка в снігу пишається собою.
Сховалось сонечко за темну хмару.
І сніг пустився,густо і лапатий.
Мов рок-н-рол,під снігову гитару,
Зима змогла ще по весні зіграти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404738
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.02.2013
автор: Ukraine55