Вечірній обрій промінь закадрив,
дістав вчорашні, сутінки з торбини.
Забралом тихо темінь опустив,
здійнявся в кронах, легкий як пірїнка.
І раптом пісня наче з тятивИ,
вгорі зірвалась, лощено і стрімко.
Самець за зимку сріблом із канви,
дістав крещендо, голосно і дзвінко.
Прохожі в ступір стали водночас,
хмаринки в небі, як одна спинились.
Сховався промінь зовсім щез погас,
забрало й темінь, в чарах опинились.
Злетіло соло з гілки у ключі,
з тополі самка, вивільги озвалась.
Так стало ніжно й світло на душі,
нове кохання, в пісні розпочалось…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404679
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.02.2013
автор: Дід Миколай