Небо суцільною хмарою вкрито;
Снігу лежить нерозтоплений шар.
Саме між ними панує той вітер -
Вірний прислужник лютневих пошан.
Вітер, поривчастий, бачимо, взявся
Нині задіяти дачний оркестр.
Зранку під бляхи дахів поривався,
Вдень по деревам шукав інтерес.
Так він у просторі вихором стелиться,
Шкода, хмаринок нема снігових.
То б заметіль, заверуха, хурделиця
Нам би всміхались морозно з-під стрих.
Але і так - у обличчя нам досить
Просто повітря відчути порив... .
І у захопленні лютий запросить
В світ диво-вітряних своїх країв.
Вже десь обабіч зими на підході
В наших думках причаїлась весна.
Та віддаємо належне природі -
Вітер наразі вона принесла.
І на щоках ми відчути готові
Вітру лютневого подих котрий.
Але прощатись ми будемо знову,
Щоб заховати у пам'ять вітри!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404675
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.02.2013
автор: Oleg Kolibaba