=

колись    вона  перестане  писати

бо  збирати  шрами
то  стає  симптомом
досі  невіданої  хвороби
висипати  стуки  на  
мозольність    задиханих  клавіш
прориваючи  панцир  своєї  суті
забруднює
будь-які  зачини  прогресу
загрузати  у  струмі
розп'ять
обтинати  волосся
і  лякати  сутулістю  погляду
що  не  має  уже  протидій
           стомиться

колись  вона  перестане  писати

шкіра  дерев  також  відновлюється
вишневі  кістки  пройдуть
реінкарнацію
і  прокислий  часом  годинник
забуде
читати  її
необдумані
сни
що  з  очей  випливають
якоїсь  
буремної  осені

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404634
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.02.2013
автор: Нова Планета