МЕЛОДІЯ ДУШІ

В    унісон    з    Богом    Єдиним,
Його    поважним    камертоном
Душа    на    хвилях    пісні    лине,
Малиновим    озветься    дзвоном.

На    сміх    чи    стогін    відкликнеться,
Радіє    щиро    чи    сумує,
На    крилах    у    височінь    несеться,
Коли    звучить    на    власних    струнах.

Світ    навколишній    сприймає,
Голубить    рідних    і    пестить,
Співчуває    і    співпереживає,
Від    несправедливості    болить.

Спішить    зеленою    травою,
Грудьми    повітря    розсікає,
І    в    хлібі    з    ранньою    росою
Велику    насолоду    має.

Жайвір    пісеньку    виводить.
На    житі    вітер    хвилі    пише.
Хмарки    пливуть    і    сонце    сходить.
В    полі    панує    щира    тиша.

Чи    в    місті    садить    гарні    квіти,
Милується    архітектурною    красою,
Зграйками    гомінливих    діток
Біжить    в    садочок    чи    до    школи.

 На    зустріч    щастю,    своїй    долі
 Серце    і    руки      розкриває,
 В    Україні    рідній,    на    вольній      
 Хай    Господь    благословляє!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404615
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.02.2013
автор: БГІ