Ми обидвоє завинили в Бога,
І кожного з нас власна кара жде,
Вже не одна веде у світ дорога,
А серце все питає - де ти, де?
Моя молитва хай летить до неба,
Щоб з безлічі неправедних доріг
Ми обирали завжди ту, що треба,
І не ступали там, де буде гріх.
Я заберу собі твій гріх і муку,
Твій біль з душі я вичерпну до дна.
Любов міцніша навіть за розлуку,
Якщо на двох вона одна.
Минає час, летить, немов в безодню,
А серце вірить тільки у святе,
А серце вірить у любов Господню,
Яка до нас з небес колись зійде.
І прийде знову радість до порога,
За сльози вже заплачено пеню.
Покутою була печаль й тривога -
Тепер я двері щастю відчиню.
Його поставлю перед образами
І поклянусь навіки зберегти.
Як небо усміхається над нами,
Тоді життя - як поле перейти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404529
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.02.2013
автор: Аліна Олійник