Одного разу двоє нас,
Не випивши протиотруту,
У сніжно-білих сорочках
Надумали з вікна стрибнути.
Та санітари у халатах
Зуміли нам вколоти допінг,
Аби склерозники в палаті
Не завдавали лишній клопіт.
Так і живемо в самоті.
Старечо-білі сиві скроні,
Хоч оминули манівці,
Та розум залишивсь в полоні!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404484
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2013
автор: Віра Голиш