воно ж так має бути
рибам не треба шуму
вони одягають вовтуззя ранень
дозрівають у своїм капелюсі
і зм’якшують воду
воно на те і стало
аби всі метафори неба
десь могли проростати
чи то черствіле залізо
чи то убоге тіло
їм треба пульсу і трохи міді
як і рибам
кисню та прозорого стуку в двері
скажімо
сонні мухи вигадані прощанням
падатимуть безлюддю
в міжрядкову пустку грудини
як і люди вигадані ними
падатимуть із туманів весни
на цвіт сутінкового хисту
писати абищо
лише б нині
а
може спробуй відчути
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404483
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2013
автор: Нова Планета