Довгою і звивистою дорогою, що до твоїх дверей іде
Отою, що ніколи не зникне
Я знав, що був тут і раніше, що світло з твоїх вікон вдалині мене знайде
До твоїх дверей мене веде
У полоні дикої вітряної ночі
Дощем по шибці плачуть твої очі
Бачу тьмяне світло й сльози дівочі
Чому ти залишаєш мене тут стояти?
Багато разів я був один, і багато разів я плакав, не в силах був чекати
Ти не знаєш насправді, скількти разів доводилось мені тікати
Та кожен раз вертався я на довгу звивисту дорогу
Ти залишала мене чекати, а я ще не ступав на край твого порогу
Не залишай мене стояти тут, можливо я прийшов на допомогу
Я все ще тут, на довгій звивистій дорозі
Довго вже чекати я не в змозі
Не примушуй мене чекати у тривозі
Я був так впевнений у гідній перемозі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404374
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 26.02.2013
автор: ura0701