Прогнилий розум, ти не вислизнеш із лап Ісуса.
Останній хліб, останній одяг ти віддати мусиш
для блага обраних, за бога посланців примусом.
Рабою зроджений, для тебе щастя вже обрали.
Живи і жди лиш своє місте в раю обійняти!
Через таких, як ти, моя країна потерпає
від рабства в тих, хто ваші ярма сам виготовляє,
хто тисячами років стаду роги затупляє!..
Я - особистість, в мені дух живий, я рухаюся для пізнання!
А ти - скопець душі, твій бог вам шле лише мовчання.
Слугою Сатани назви мене за ці повчання.
Твій бог спокусою назвав усе високе й чисте.
Убий себе: ти пшик, усі ви для планети - глисти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404223
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.02.2013
автор: Віталій Шукач