Чекаю. Нового листя під ногами,
Я йтиму осінніми стежками-килимами.
Вперед. Дорога не зовсім і земна,
А так, веде кудись в прозорі небаса.
Не зовсім вони чисті, списані усі:
Тут кожного сумні слова, пісні.
Веселі і не дуже, відкриті душі.
Чого ти тужиш, милий, добрий друже?
У небі добре, радісно і чисто,
Як стане сумно, то зірок намисто
Прийде у гості, серце запалить,
А той вогонь вже на віки горить,
Пече любов'ю, розум ж твій остудить.
З вогнем оцим в дорозі не заблудиш,
Він завжди вкаже добру путь.
Ти тільки про нього зараз не забудь.
Забудеш - то він назавжди у тобі завмер.
І не згадаєш вже повір ніколи.
Живи, твори, люби! Люби усе довкола
Й за все подякуй своїм небесам.
Запам'ятай вони з тобою, ти не сам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404206
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2013
автор: Ірина Гарасим`юк