Нічого, крім злості, що ріже серця,
Нічого, крім погляду помсти сліпої,
Ти - стомлений списаний шмат папірця,
Який заховався в пергамент сувою.
Минулого плями зітерти б з листка ,
Життя засліпить білизною сторінки,
І щастя твого хоч броня нетривка,
Ти ловиш його неслухняні пір"їнки.
На спроби останні не жаль тобі сил,
Бо пізно - то краще, ніж зовсім ніколи.
Тягар помилок хто в собі не носив?
Вони обступають довкруг частоколом.
Пропащі лиш дивляться завше назад,
І хворі серця їм минуле стискає,
Упевнений погляд, хоча й навздогад -
Спрямує до мрії твого небокраю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404154
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2013
автор: Олександр Обрій