Абрикоси в саду ще плекають цитринові сни,
Сонцелику блакить затуляють посмучені хмари.
Та під ганком моїм, янголя смарагдо́ве весни,
Бірюзових очей, розлило першоцвітові чари.
Недоречність листа укриває озимком розсвіт.
Щиросердя пелюсть, обірвати все пнеться вітрисько.
Бурульо́к пазурі, простягла ніби капосний кіт
Виноградна лоза, що над дивом схилилася низько.
Янголятко весни, безтурботно вітає усіх.
Жовтим помахом вій плавить в серці моєму льодинки.
Задушевним теплом мозолястих долоней своїх,
Ніжно я обійму малахітове тільце дитинки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404132
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 25.02.2013
автор: Осіріс