Боляче, і цей біль не спинити нічим.
Він проймає до ниток глибинних аксонів.
Він блукає в свідомості жахом нічним.
З переплетенням звуків сотень клаксонів.
Чітко, зважено, але вкрай хаотично,
Пульс на скронях вистукує Морзе тони.
Та у «крапках-тире» чомусь методично,
«S.O.S» як не став, не міняй, не верни!
Боляче, не сприйняти чуттями повітря,
Що постійно хвилясто летить навздогін.
Не осилити безкінечне огидне зневір’я,
І набридливий днями чужий передзвін.
Не позбутись ніяк заржавілих ілюзій,
Гіпнотичних ідей, замусолених фобій.
Серед шрамів забутих душевних контузій,
Не залишилось місця для нової любові.
Боляче, вже не встати, як завжди, з колін.
Не зібрати війська для останніх баталій.
Збігся кульками ртуті в’язень днів ендорфін,
Божеволіють сни від таких аномалій.
22:55. 23.06.08 рік.
Зображення: http://allforchildren.ru
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404109
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.02.2013
автор: yusey