Думками декілька разів,
Піти хотів – лишався.
Себе, її не розумів,
В коханні признавався.
Мій розум інше говорив,
Душа кураж впіймала,
В небі висів кохання пил,
А зверху чорна хмара.
Подує вітер – дощ піде,
Чи прожене цю хмару?
Кохання до землі приб’є,
Чи в пил добавить жару?
Проснися вітре – та зроби,
За мене добру справу,
Листа від долі розгорни,
Закінч оцю виставу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404075
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2013
автор: Дядя Вова