Я любив тебе як міг,
Хоч не бачились ніколи.
Твоє ж слово я зберіг
Зі стільця і парти школи.
Ти – орел, я зізнаюсь,
Ти – духовний чоловік.
Твоїм болем обпечусь
Й збережу тебе навік.
Був святинею в народі –
Став нездвижним, як гора;
Був мислителем ти гордим,
Та прийшла страшна пора.
І, донісши хрест до смерті,
Досягнув ти Божих хмар.
Та думки твої у серці,
Палахкочуть, як пожар!
Ще не раз тебе згадаєм,
Перехреститься рука.
Ти усіх нас возвишаєш,
І душа чогось чека...
11. 05.07. Львів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404048
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.02.2013
автор: Oleg Gavrilevich