Навіки нам хватить спокут-
Століття, а все ніби нині:
Ніяк не відмолим ми Крут,
Той вічний наш біль по країні.
Тоді не було нам удачі,
В той ранок, від холоду синій.
Ніяк не вгамуєм ми плачу
По вірних синах України.
А юна, крилата застава -
Гвинтівка й башлик до лиця,
Навік обнявши свою славу,
Стояла в бою до кінця.
«…І холодом наче скуті ми,
Та пальці зігрієм подихом…»
Вам випало там, під Крутами,
Не страхом зайтись – подвигом!
Як пісню ви гарно співали,
Мов прапор вона майоріла -
«Ще не вмерла…» і помирали,
Щоб нас Україна простила…
А бій цілий день точивсь-
Від куль відбивались кр’илами.
Багнетами п’яних убивць
До вічності він пришпилений.
25.02 2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403996
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2013
автор: Микола Серпень