Як спалахнуло старе вугілля!
Сердито визвірилось іскрою.
Моє прекрасне божевілля.
Як же важко бути з тобою.
Ламаєш всі стереотипи...
це як кістки тільки трохи більше.
Та я не зможу більше прожити,
як ти остаточно мене залишиш.
Ти - найскладніша людина в світі,
але так само і найважливіша.
Я безкінечно могла б хотіти,
та, все одно, віддаватиму більше.
І не шкода, забирай що хочеш.
Мені це честю стоїть а не грою.
Які б страждання ти не пророчив -
я все життя проживу з тобою.
Я на колінах молюсь вже пів ночі.
Болить. Нестерпно. Це, все ж, переломи.
Та ще сильніше сльозяться очі.
Мій Боже. Спасибі, що він зі мною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403891
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2013
автор: Мар`я Чумак