Свобода

«…Я  -  щаслива    людина.  Так  думають  оточуючі,  так  думаю  і  я,  бо  маю  друзів.  Більшість  з  них  мені  страшенно  заздрять.  І  не  лише    тому,  що  «маю  «красу,  розум,  достаток,  успіх,  везіння,    щастя…»,  а  тому,  що  маю  «свободу».    Я  справді  багато  подорожую.  Це  одне  з  моїх  найбільших  захоплень  –  дивитись  довкола,    долати  відстані,  перетинати  лінію  горизонту,  розуміти  ,  що  світ  там  не  закінчується  і  бачити  який  цей  світ  є  насправді  –  тісний  і  широкий  водночас,  розуміти,  що  насправді  все  не  так  як  вчать  на  уроках  географії  а  значно  цікавіше.  І  тоді,  коли  долаєш  кордони,  переступаєш  межі,  перетинаєш  ріки  і  океани  -  бачиш  світ  таким,  яким  він  є  насправді  і  за  сотні  тисяч  кілометрів  пересвідчуєшся  у  істинності  тих  чи  інших  уявних  явищ,  речей,  подій…    Але  в  кожного  власні  потреби,  зацікавлення,  власні  рамки  врешті.  Знаю  багатьох  людей,  які  прожили  замкнуто  у  своєму  вузькому  колі,  не  виходячи  з  нього  і  не  цікавлячись  –  що  там,  за  межею  одноманітного  передбачуваного  буття.  Їм  не  потрібні  страхи,  розчарування,  туга,  почуття  самотності  і  відірваності  від  власного  помешкання  чи  навпаки  надмірна  емоційна  ейфорія  і  радість  досягнення  недосяжних  світів  –  чужих,  далеких,  оманливих  і  спокусливих.            Так  чи  інакше  відстань  навчає  цінувати  усе,  що  залишилось  далеко  позаду  і  спонукає  пам'ятати  і  повертатись,  щоразу  дякуючи  рідній  людині,  рідній    країні,  точці  відліку,  де  все  починалося  і  все  колись  матиме  кінець.  Цікаві  подорожі,  незабутні  враження  спонукають  долати  нові  траєкторії,  далекі  відстані,  не  знані  шляхи,  не  пройдені  стежки,  не  розгадані  лабіринти  долі.    Щоразу  змінюється  калейдоскоп  пейзажів,  репліки  випадкових  співрозмовників,  застереження  невипадкових  попутників.    Щоразу  вирушаючи  в  чергову  подорож,  знаю,  що  неодмінно  повернуся  назад,  не  всупереч  зло  втішанням  тих,    хто  насправді  щохвилини  мріє  залишити  свою  рідну  землю,  а  тому,  що  це  мій  шлях  –  йти  і  повертатись  до  своєї  країни,  до  свого  міста,  зрештою  до  себе.  Бо  тут  –  центр  мого  власного  світу,  точка  мого  відліку,  яку  друзі  називають  «свобода».

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403715
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2013
автор: Аліна Олійник