А ця любов всі спомини прошила
Нитками всіх червоних кольорів.
Неначе рушники вона стелила,
Де ти колись давно ще був моїм.
Але навіщо кольори червоні?
Хіба з такими треба вишивать?
Це наче кров душі,що у полоні
Не може вже без болю засипать.
А ти дивись,як гусоньки літають,
Такі пребілі.Є такі нитки?
Вони все чорне знову зашивають,
І тільки ставлять в долю десь латки.
Щоби залатать ті сумнії смуги,
Бо рушничок вже доля вишива.
А в мене в серці вже немає туги,
Бо стукає в віконечко весна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403680
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.02.2013
автор: Відочка Вансель