Кричати в відачі іще зарано
Тихо мовлю, друзі, без вас погано
Та ви не чуєте, бо не існуєте
Ви не чекаєте мене
Мене не знаєте
Тінь мрійливого туману, до мене озвись
Не проходь мимо, озирнись
Тече моє життя самотнє, приглянись
Це ти, мій друже?
Розкажи про все
Доля твоя мені не байдужа
Жив мудрий хлопець на Землі писати не любив
Він говорив що даний людству Богом, і саме він таке буття створив
Казав це тим же хто опісля його життя стравив
Благав людей він жити в мирі
Не нищити сусідів «Ми ж не звірі»
Один малий почув ті слова його щирі
І написав багато творів людству, по Сократовій вірі
Коли один заглянув в гості, інший радий був дуже
Сказав: Це ти Платоне? Ти, мій друже?
Розкажи про все
Правда твоя мені не байдужа
Ще один хлопець велику банду мав
Їх всіх чекало безліч вірних Богу справ
Коли ті блукачі опинились у пастці, лиш він один тоді не спав
Не спати й інших він благав
Як на хресті його розпинали
І воїни звідусіль від захвату кричали
Сам Землю ці покинути він радий був не дуже
Сказав він злодію і грішнику
Тобі дорога в пекло, друже?
Та ще є час, розкажи про все
Вічність твоя мені не байдужа
Іісус поміж людей, він ще живий
І не написано іще відомий заповіт новий
Він мовить до свого слуги, котрий сидить навколішки з пером в руці
Є місце у Середземномор’ї де буде богоугідне все і всі
Від владного монарха до самаритянки дивної краси
Від каменя із травертину до ранкової роси
На камні тім ти побудуєш храм
Тоді як я ключі від царства в небі саме тобі дам
Ти будеш жити в храмі тім мій друже
На все воля Божа
І доля твоя йому не байдужа
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403564
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.02.2013
автор: ura0701