Я втомився боятися болю:
Болю тіла і болю душі.
Серце рветься нестримно на волю,
Розірвати кайдани спішить.
Я втомився чекати удару:
Не в лице, але в спину – ножа.
Слів нещирих, брехні перегару,
З медом пряника, з ядом*) коржа.
Я втомився ловити удачу:
Підла ящірка – лишить лиш хвіст.
Замість «свята життя» тільки й бачу
До безтями затягнутий піст.
Я втомився блукати по світі,
В чистім небі шукать журавля,
Навіть в тернях синицю ловити,
Де обличчя шмагає гілля.
Від гіркої втомився облуди,
Що гуляє у ріднім краю.
Я, не в силі зірвати полуду,
Серед поля самотньо стою.
Я втомився… Я просто втомився.
Я вже затишку хочу й тепла.
Озирнуся – чого я добився?
Де ж ти доленько-доля була?..
21.10.2009
*) Яд (діал.) - отрута
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403556
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.02.2013
автор: Salvador