Мені так хочеться сміятись.
Чому? Не знаю і сама.
Бажаю від землі я відірватись
І полетіти птахом в небеса.
А там побачити її - Надію,
Яка останньою вмира.
Сказати Вірі: "Вірю!"
І, посміхнувшись:" А Любов? Жива?"
Хоча тут буде не до сміху -
Страждає ніжне почуття.
Його чомусь як втіху
Сприйма теперішня пора.
Ні, не для кохання ера ця:
Жорстока, люта і кривава.
Що в ній чека любов?
Мабуть, готова вже розправа.
Та сподіваюсь, вірю я ,
Що світу не загублена душа...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403555
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.02.2013
автор: Ірина Гарасим`юк