В передчутті чогось нового,
Думки, як коні до води
Помчали, лиш здобувши змогу,
В світи, де маревом ходив.
Чому ж зраділи ошалілі?
Навіщо вам той небокрай?
В душі моїй замети білі
І все в льодах, серце не край!
Та ні, біжать і ще й завзято,
Можливо – це міраж такий.
А може у журбі заклятій
З тенет вже вирвались птахи.
Що марили отим польотом,
Що мріяли про той вогонь.
Мене не втримати і в соте
Я прагну дотику долонь.
Нехай це буде божевіллям,
Хай звабить просторінь небес.
Я скуштував принадне зілля
І зник в очах бездонних плес.
В передчутті чогось нового
Воскрес в мені вже льодохід.
Весна підморгує й потроху
Знайшовся день і сонця схід.
19:56, 26.01.2013 рік.
Зображення: http://www.sunhome.ru
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403529
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2013
автор: yusey