(Безсмертному роману Володимира Набокова присвячено)
Хоч і старша на кілька років,
Все одно – ти моя Лоліта,
І щоранку здригаюсь від кроків,
Що наповнили змістом це літо.
Хоч і вивчив усі твої рани,
Нехай знаю – про що кожна мрія,
Та щоразу по-різному тане
Білий сніг на твоїх довгих віях.
Так, сміливо… і дещо лірично,
І душа твоїм світлом зігріта.
Залишайсь біля мене навічно,
Моя ніжна, примхлива Лоліта.
(2012 р.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403512
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2013
автор: Антон Срібний