Вона , мов зібгана ряднина,
У темнім закутку єства,
Вже розпрямитися повинна,
Та гине шанс – один зі ста.
Від злого світу неспроста́
В собі ховається причинна,
І приміряє на уста
Святі моління Августина.
Бо вік мине, і вічність стане.
І неба серце полум’яне
Погасне, - мов не до пуття,
Лише вона – шляхетна панна,
Перстом Господнім осіяна,
Просякне силою життя.
23.02.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403503
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.02.2013
автор: Рідний