Ми б ішли по парку, а ти б розповідав мені про святість моїх рук, про солоність сліз моїх і милувався б моїм занадто блідим обличчям. Надпліччя моє (мабуть, кістляве, як на мене) приймає з ніжністю дотики твоїх рук. Наркотики удвох, наркотики для двох. Один для одного.
Отже, холодного дня у жовтій осені йшли...
Ти саме почав розповідати мені про святість моїх рук та про солоність сліз, як мені раптом згадалися всі ті образи, які поволі й мимоволі вчинив мені. Де вся та моя святість була тоді, коли так жорстоко грав з моїм серцем в "дартс" ? Грав, і майже завжди влучав "в десятку". Де була моя святість тоді, що ти зараз про неї так багато говориш?
На це ти мені відповів, що Бог для нас святим залишається, навіть коли і ображаємо його. Що завжди в погані моменти люди звертаються до нього, а в щасливі дні дякують йому. А ще ти сказав, що , коли у людей все добре і стабільно, вони про свого Бога не згадують. Бо нема про що просити... та й дякувати немає за що.. Просто все, як завжди. Все нормально.
А ще ти сказав, що іноді люди дивляться на ікони, навіть коли про Бога не згадують. Дивляться, бо вони стоять і мучають совість по кутках. Бо просто змушений на них дивитися. Якщо ти не вважаєш мене за Бога, можливо я - ікона?
І хоч ти потребуєш мене,коли тобі погано, але відвертаєшся найчастіше, коли тобі добре. Ти лиш іноді звертаєш на мою присутність увагу. З Богом так не чинять.
Отже, я - ікона.
Ми ішли по жовтій осені в парку і ти саме розповідав мені про святість моїх моїх рук і про солоність моїх моїх сліз. А потім ти сказав мені, що ікони насправді не плачуть.
Не плвчуть. Тому я - не ікона. Тому ти й не молишся мені щоночі. Тому так запросто цілуєш мої руки і витираєш мої сльози, оскверняючи їх своєю непотрібною вигаданою святістю... Щоб піти... Щоб образити й піти... А потім, щоб повернутися й знову канонізувати мене й дивитися на моє занадто худе надпліччя й бліде обличчя в куток.
Та ікони не плачуть, любий.
Тому я - не ікона.
Тому ти ніколи не молитимешся мені щовечора.
Лише будеш розповідати...
Про святість. Моїх рук.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403444
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2013
автор: Дивна