Одного дня усе зійдеться клином,
Брехня розвіється, як на дорозі пил,
Тоді скажи, яка ти є людина?
І що в житті своєму ти зробив?!
В один момент зруйнується навколо,
Усе чим жив... і громом прогремить.
А потім вже не скоро, ой не скоро,
В думках забудеться, в серсях переболить.
Не знаючи для чого ти існуєш,
Не каючись ти зраджуєш усіх.
І кожним словом доброту руйнуєш,
І кожним подихом видавлюєш усміх...
Не знаючи, як знову з краху встати,
Не відати де совість, де добро.
В безвиході ще щось собі шукати,
Чужими сльозами всеж ляжеш ти на дно.
Колючий вітер й пальці обмерзають,
А в голові лиш крутиться одне,
Де люди сили у собі шукають,
І де в тобі ще сила та живе?
Усе руйнується, тоненькі нитки рвуться,
А ти сидиш і дивишся на це,
Коли ж прийде момент і схаменуться
Дурні думки, і не зруйнують все.
Дай Боже сил прорватися пітьмою
На світло, яке може ще живе.
І дай тобі пройти цей шлях такою,
Людиною, яка здолає все!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403413
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2013
автор: Наталька)))