(До дня рідної мови)
Мову ту, що дала мати
(Наче хмарка дощик полю)
Буду шовком вишивати,
Мов рушник - на добру долю.
Візьму трішки голубого,
Щоб небесно заясніла,
Вогнянисто-золотого,
Щоб, мов сонце, душу гріла.
Синього, мов незабудки,
Щоб у пам’яті тримати,
Чорного, як ґрунту грудки,
Щоб їй ріст, мов зелу, дати.
Трішки білих барв зготую –
Сніжно-зимних – пил встудити.
Свіжотрав’ям розцяткую,
Щоб, як сум, могла збодрити.
Червонястого наложу.
Хай зігріє кров у жилах,
Щоб звалити загорожу,
Ту, що серцеві не мила.
Зайву виторочу нитку,
Щоб малюнок не псувала.
Щоби мова, наче квітка
Розвивалась, розцвітала!
Щоб кричали всі «Осанна!»
Нашій рідній барвінковій,
Як ітиме, наче панна
По барвистім рушникові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403322
Рубрика: Вірші до Свят
дата надходження 22.02.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)