Мамо, чуєш, боляче чомусь,
Обійми мене ніби в дитинстві,
Я крізь сльози тихо посміхнусь,
Страшно так з бідою наодинці…
Мамо, знаю, сильною була,
Завтра теж я не скорюся лиху.
Я ж завжди терпіла, я ж могла,
Лиш сьогодні я поплачу тихо…
Мамо, згадую себе малу -
Вперто ні на крок не відступала,
А сьогодні ніби на краю,
Та тримаюсь, я ще ж не упала...
Мамо, ти пробач мені, пробач,
Що так легко руки опустила…
В відповідь почую : "Ти поплач…
Потім ще віднайдеш в собі сили…"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403081
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.02.2013
автор: Людмила Мартиненко