«Кохання попелу»

Мені  почали  снитися  погані  сни
Я  заплуталася  в  кольоровій  гаммі
Усіх  відтінків  чорного  і  сірого  тонучи
В  ній  слабохарактерною  деревиною.
Найчастіше  мені  снилося,  що  я  курю
Задумливо  я  затягувалася
Випускаючи  із  нафарбованих  вуст
Клубочки  сивого  і  приреченого  диму.
Він  танув  в  шарах  холодної  атмосфери
Зачаровуючи  мене  швидкоплинним  тлінням
Яке  осипалося  попелом  на  порочну  землю.
Істинно:  ми  всі  земля  і  в  землю  повернемося
Як  найбрудніші  душею  діти  сучасності.

Гірко  від  куріння,  а  від  твоїх  слів  ще  гіркіше
І  як  тобі  не  судомиться  язика  від  тієї  жовчі?
Бо  моє  серце  зупинилося  від  неї  давно.
Бачачи  тебе  я  забувалася  вдихати  повітря
І  хотіла  відчайдушно  спізнати  твою  теплоту
Яку  ти  сховав  за  металевими  дверима  своєї
Холодної  і  брутальної  душі  рокера.

Ліфти  рухалися  вниз
Падали  як  поранені  чайки
І  тхнули  жахливо  куривом
Брязкаючи  канатами  як  примари.
Колись  ланцюги  заржавіють
Та  остаточно  порвуться  кидаючи
Відчайдушних  мрійників  до  прірви,
Але  то  буде  потім,  а  зараз  –  всі  на  позитиві.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403067
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.02.2013
автор: Марфа Баль