На вогник твій спішити рада
В надії розтопить журу,
Моєї радості принадо...
Прийду, торкнуся і згорю.
Розвієш попіл мій за вітром
І перетвориш на росу,
Яку тобі у дзбанку літа
Напитись вранці принесу.
Магічно мрія кличе далі...
Але спиняє сум мене:
Я – лиш примара задзеркалля,
Придумана твоїм вогнем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403034
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.02.2013
автор: olesyav