В стару скриню складу спомин я про любов,
Перев"яжу стареньким червоним вузлом.
На горище кину,домовий там живе.
За бороду зловлю,торкнусь за лице.
Так в дитинстві ловили ми домовичків,
Тільки вітер горищем нам щось шепотів.
А Ви знаєте як народились вони?
Що дорослими в світ цей чомусь лиш прийшли?
Свою карму вони відбували такі,
Лице зморщене,старе,здавалось-страшні.
Родилися в тридцять,молоділи щодня,
Якусь карму несли за минуле життя.
На горищі сидить дідо старий такий,
Я спочатку подумала,що він чужий.
Дивлюся- мій улюблений домовичок,
І прикрасила скриню із старих стрічок.
І залишила старе кохання у ній,
Бо не бути ніколи мені вже сумній.
Домовий приходив із горища в мій дім,
Я йому знову казку нову розповім.
Тільки дивно-вони молодіють щодня,
Дитинчам помирають.Таке їх життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403005
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 21.02.2013
автор: Відочка Вансель