Ми всі в єдиному потоці
Пронизуємо думки плин,
Хоч Вчитель твій на тому боці,
А ти на цьому, божий син.
Ми наче листячко на дубі,
Хоч кожен власне поле жне,
Та все ж живі ми тільки вкупі,
Бо все тут зв’язано в одне.
І кожна незначна істота,
Вона і твій маленький нерв.
Цей світ чиясь палка робота,
Чудово створений шедевр!
Він сяє в просторі і часі,
Там десь мазком живеш і ти.
Хоч ти і крихітний учасник,
Але ж у ньому назавжди.
Тому радій й твори уміло,
У пізнанні будь до кінця,
Люби людей, як власне тіло,
І Бога нашого, творця!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402952
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.02.2013
автор: Мірошник Володимир