Навмисні дотики літа
і шум у волоссі навмисний
зісковзують стопи
на плівках
болотяних псевдодоріг
(не тисни на мене, не тисни)
в міжгір'ї намети обвислі
як зграї перелІтних -
сизі -
гвалтують мій ендоморфізм...
давай листуватись
на пальцях...
навмисно чорнилом пернатих
хрипінням трави поміж ребер
давай вимикати міста
скрегочуть нічні канделябри
і п'ють порцелянові вікна -
не вільна
у снах божевільно
мене мертвим літом ковтав...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402910
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.02.2013
автор: Іванна Шкромида