Навіщо йому крила,
Коли самонітність душу обвива?
Навіщо йому сила,
Коли любов обох давно вже не жива?
Навіщо день і ніч,
Коли в часу він загубивсь?
Навіщо пошук долі й протиріч,
Коли за серце дріт колючий зацепивсь.
І залишив рубці та рани
Що пеком так щемлять,
А ті банальні чвари,
З туманами квилять.
Благає, шепче, так душа його кричить -
Зруйнуй розлуки ці кайдани,
Верни любов – даруй іще одну рішучу мить
Зціли такі нестерпні ці пекучі рани.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402875
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2013
автор: Даша Зайцева